Переказати текст. українська мова.

півосені, зиму й піввесни на радіо «вежа», що в івано-фран­ківську, існувала програма «щоденник». щоденником її можна було назвати лише тому, то програма виходила щодня, крім су­боти й неділі. і придумувати трихвилинну оповідь доводилося по­стійно.

коли укладалася книжка, я мав можливість цілковито пере­інакшити її, дописавши щось таке, про що не говорив, але хотів би сказати. про те, як… але про це буде вже інша книжка. ця за­лишиться відкритою — випадковою, недовершеною, готовою прийняти щось інше. бо зроблена вона лише для того, щоб на кожну прочитану історію кожному хотілося б відповісти якоюсь своєю, нічим не гіршою…

ось один із весняних записів.

міські мешканці звикли оцінювати погоду й різні природні явища лише з огляду на їх зручності та вигоди. селяни, земле­роби, садівники, лісівники й пасічники мислять трохи ширше — не про себе, а про звірів, комах, дерева, бруньки, пагони, цибульки, зерна, квіти, листя, плоди, .ягоди і коріння, якими вони опікуються. зрештою, опікуються лише для того, щоб з’їсти самим або віддати тим, хто живе в містах і погоду оцінює лише з огляду на власні вигоди. у цьому завуженні світогляду причина найбільших не­щасть людства. але так є споконвіків, і виявляється, що ті пооди­нокі люди, які чують спів трави, просто не можуть і вже ніколи не зможуть переконати зважати на нього тих, хто цього співу не чує.

позавчорашній сніг сприймався по-різному: як неприєм­ність, вибрик, жарт, радість, ускладнення, перешкода, безсенсовість, абсурд, фрагмент, який нічого, урешті, не значить і, крім кількох відкладених рейсів, нічого не змінює. все одно вже весна, і цей короткочасний сніговий бунт угамується через кілька днів. сніг випав, отже, позавчора, а через кілька днів, тобто сьогодні, по ньо­му залишилися тільки сліди. здається, він справді нічого не змінив.

однак таке твердження правильне лише в системі координат людської — антропоцентричної — логіки. насправді два дні сні­гу врятували ціле плем’я, ціле військо божих істот.

цей маленький мужній і прекрасний народ уже знемагав від людської навали. щодня його найкращих чоловіків, найвродливі- ших жінок із ненародженими дітьми, його найбільших мудреців убивали людські руки, а тіла вивозили до міста і там на площах виставляли на повільне тління. люди руйнували їхні оселі, випор- пували із землі їхні скарби, міняючи на гроші для дешевих розваг.

день снігопаду й кілька днів укритої снігом землі дали мож­ливість цьому народові перепочити. за короткий час, відпущений до нового наступу людей, лісові племена крокусів, підсніжників і пролісків встигли вже багато. одні з них скинули в ґрунт заплід­нене насіння, інші відмерли, урятувавши цим самим підземну ба­гаторічну цибульку від знищення, а переважна більшість просто перестала бути привабливою і через це позбулася незахищеності.

тож дводенний сніг наприкінці березня не був марним. можливо, завдяки йому на другу весну маленьке плем’я зможе скликати нове велике військо.

Grandmaster69    3   11.11.2019 20:55    223