ПЕРЕКАЗ, Тепла рука Тетяни Володимирівни, хірурга- офтальмолога лягла на мою руку. Вона сказала: “Отже, готуйтесь. У середу!”.
... Минуло напевне тижнів зо два після операції. Вона йде до стенда з літерами, що висить ліворуч, і бере дерев’яну указку...
Ось коли я вперше можу роздивитися свою видиму невидимку. Світло-сірі очі з квадратними скельцями окулярів, високе чоло з трохи опуклими скронями, чітко вимальовані уста, з-під накрохмаленого чепчика вибивають пасемця русявого хвилястого волосся. Є обличчя, у яких насамперед світиться розум, є обличчя, що випромінюють лагідність і доброту, є обличчя навпаки суворі й замкнені, є обличчя красиві, є обличчя мертві, як маска, є обличчя холодні, є напрочуд натхненні... У живому портреті цієї лікарки було все краще: розум, доброта, врода, натхнення, воля, ніжність ... (За О.Гурєєвим).