Оповідання з обрамленням на тему розповідь про лебедину вірність

Мабуть, кожен із нас бачив лебедів… Ось і мені поталанило. Довго милувалася ними, адже це найпрекрасніші птахи. Вони дуже ніжні, вірні, турботливі. Дивилася на них — і пригадала бабусину розповідь про лебедину вірність. Ішлося в ній про молоду пару лебедів. Вони шукали місце, де б звити гніздо. Хотіли потоваришувати з іншими птахами та оселитися біля них на озері. Але місця було обмаль. Зав’язалася бійка зі старшою парою. Молодий лебідь зі своєю лебідкою все ж змушені були поступитися й покинути озеро. Вони ледь-ледь долетіли до болота. Там оселилися.

Лебідка весь час доглядала пораненого друга. Пара жила в любові, злагоді й турботі одне про одного. Згодом у них з’явилися лебедята. Здавалося б, усе добре, та лисиця давно нагострила зуби на птахів. Якось вона хитрістю вполювала лебедя. Допоки лебідка шукала свого коханого, руда поласувала лебедятами… Від горя лебідка піднялася високо в небо, глянула востаннє на місце, де була щаслива, і, склавши крила, кинулася каменем додолу… Вона померла, бо не вміла та не хотіла жити без своєї сім’ї.

...Лебеді ладні віддати життя задля своїх рідних. Чимось вони нагадують мені наших бабусь, котрі піклуються про нас та здатні задля нашого щастя, радості пожертвувати навіть власним життям. Я пишаюся, що в мене є такі бабусі: турботливі, щирі, люблячі та найкращі в світі.