Невеликий монолог-фантазия ''якби був я птахом то сказав би людям "

- Люди, зупиниться! На що ви витрачаєте свій час? Постійно, як комахи снуєте туди-сюди, заради грошей нема коли глянути вгору. Ви думаєте лише про мілке, а світ зовсім інший. Він великий і прекрасний. Ви ж як у кайданах! Я скрізь літаю і бачу величність нашої Землі. Мовчазні гори, які бачили зміну цивілізацій, що загинули, не залишивши й сліду боротьби й життя. Коли мене зігріває навесні сонце, нема більшого щастя та прояву любові. Ніжні та сильні річки, що розбивають здавалось би незламну кригу. А ви все це намагаєтесь ще й знищити! Забрати дім і в себе й в мене. 

Життя прекрасне й без коштовних речей, які здатні лише викликати заздрість, й без екзотичної їжі. Навчиться бути щасливими! Навчитись співати від любові до життя!