Написати листа королю леву на українській мові​

вот

Объяснение:

Лев Дани́лович (бл. 1225[1] — бл.1301) — Король Русі, Великий князь Київський, князь перемишльський (бл. 1240—1269), белзький (після 1245—1269) і галицький (1264—бл. 1301). Представник роду Романовичів, гілки Волинських Мономаховичів із династії Рюриковичів.

Лев



Лев у великокняжій короні на фоні ЛьвоваКороль Русі1269 — 1301Князь Белзький1245 — 1269Попередник:Данило РомановичНаступник:Юрій ЛьвовичКнязь Галицький1264 — 1301Попередник:Данило РомановичНаступник:Юрій Львович Народження:бл. 1225[1]Смерть:бл. 1301

ЛьвівРід:РомановичіБатько:Данило РомановичМати:Анна МстиславнаШлюб:Констанція УгорськаДіти:Юрій, Анастасія, Святослава

 Медіафайли у Вікісховищі

Син короля Русі Данила і галицької князівни Анни. Чоловік угорської принцеси Констанції, доньки угорського короля Бели IV. Батько руського короля Юрія. Вперше відзначився у поході проти Куремси[2]. Після розпаду Руського королівства по смерті Данила (1264) успадкував Галицьку і Перемишльську землі, ставши найсильнішим серед членів дому[2]. Визнав себе васалом Золотої Орди[2]. Убив литовського князя Войшелка за передачу Литви його братові Шварну (1267)[2]. Тим самим зіпсував відносини з литовцями, які замість русина поставили наступним князем литовця Тройдена; поховав ідею єдиної Русько-Литовської держави під егідою Романовичів[2]. Безуспішно претендував на литовську (1269) та польську (1289) спадщину, залучаючи до походів татар. Замість краківської корони здобув лише Люблінську землю. Спільно з ординцями воював в Угорщині, на короткий час приєднав Закарпаття (1283)[2]. Прославився як мужній воїн і полководець, але нерозважливий і нестриманий політик[2]. Занедбав своє князівство через часті війни з сусідами[2]. За переказом у старості прийняв чернецтво[3]. Іменем Лева названо місто Львів[3]. У західноєвропейських джерелах називається королем Русі, хоча в руських джерелах ніколи так не титулувався[4].