Мрія зими розгнівалася стара зима : задумала все живе на землі знищити , і почала з пташок . набридли вони їй веселим щебетом, невтомним гомоном . дмухнула зима холодом , зірвала листя із золотих гаїв і лісів, розкидала його по сумних дорогах . нема куди пташкам сховатися. почали вони збиратися невеселими зграйками , радилися перед далекою дорогою , потім зняйлися і полетіли за високі гори , за сині моря

Розгнівалася  стара  Зима : задумала  все  живе  на  землі  знищити ,  і  почала  з  пташок .  Набридли  вони  їй  веселим  щебетом, невтомним  гомоном .Дмухнула  Зима  холодом , зірвала  листя  із  золотих  гаїв і  лісів,  розкидала  його  по  сумних  дорогах . Нема  куди  пташкам  сховатися.Почали  вони  збиратися  невеселими  зграйками , радилися  перед  далекою  дорогою ,  потім  здійнялися  і  полетіли  за  високі  гори  , за  сині  моря Весну шукати. 
Довго вони летіли над морями-океанами, вже й крильця стомилися, аж раптом бачать перед собою зелений острівець. Зраділи пташечки перепочинку, сіли на землю. Аж дивляться - йде молода гарна дівчина, вся у зеленому вбранні. Підійшла вона до них , та й питає: "Звідки летите, що шукаєте?"  Розповіли їй пташки про свою біду ла вона їх та й каже : "Ви знайшли те, що шукали, я - Весна. Я вам до " Відпочили пташечки та й разом з Весною полетіли додому. Прилетіли, а там вже Зима вже майже все живе заморозила, лютує. Але юна Весна змахнула своїми руками, і на небі розійшлися хмари, виглянуло сонечко, усміхнулося. Тоді почало воно гладити своїми ніжними промінчиками Зиму, розтопило лід у її серці. Соромно стало Зимі, розплакалась вона, і весь лід довкола теж почав топитися. Ожила природа, зраділо все живе. Відступила люта Зима геть. А щасливі пташки заспівали на честь Весни свої найкращі пісні.