ЛЮБКА У травневому лісі хвилі квітів хлюпають під ноги. А повітря, настояне на ароматах смолини і мокрого листя, приемно дурманить голову. Теплінь... Найдрібніше створіння і те поспішае роз- плескати по всьому лісу свою весня- ну радість.
Раптом вона! Два блискучі листки біля самої землі. На високому стеблі кудлате біло-кремове суцвіття...
Любка!..
і вже перед очима стелиться безкрайній степ, жменька запорізьких козаків. Кілька днів запорожців переслі- дували кримські татари. А коли коні та й самі переслідувачі вкрай стомилися, татарський бей махнув рукою: хай тікають- усе одно в степу пропадуть без іжі. А козаки зовсім і не збиралися отак марно пропадати. Бо в кожного на шиї висів амулет, який оберігав від голодної смерті: нанизані на нитку тверді, потемнілі від часу бульбочки. Почали запорожці оті бульбочки жувати спрагу, поволі почали повертати сили. Ніхто не загинув. на ньому Любка дволиста втамували голод, погасили Любку дволисту і зараз дуже поважають у народі. Не один стараеться перенести ї з лісу до себе у квітник чи садок. Любка прекрасно почуватиметься біля хати, коли на неї падатиме легенька тінь від дерева та коли ростиме у «своїй» землі. Тому пересаджувати ї треба з грунтом, у якому вона росте.

anastasiaplotni    2   04.03.2021 18:43    0