Козак заглянув дівчині в очі що синіли густо як бе..дон..е море. Скільки доріг і бе..доріж сходив щоб милуватися їх блакит..ю такою не/повторно/ніжною чарівливо/привабливою.
Тремтіло повітр..я сповнен..е в..сняних мелодій. І небо мирне бе..хмарне всміхалося з високості від ро..коші і щастя. Заплющивши на мить очі Арсен внутрішнім зором на/ново осягнув страшні картини не/воля втеча пере\слідуван..я бойовищ(шч)а. Чиє сповнене чорної злоби сер..це мов не/наситна потвора бажає крово/пролить і руїн?
- Ти вже ні/коли мене не/покинеш запитувало дівоче сер..це мовби з докором.
- Ні/коли Златко. Тепер на/віки разом билося у відповідь друге юначе.

(1)Раптом Арсенове вухо ловить крім любих довго/очікуваних слів ледь чутний тупіт копит. (2) Як у кожного козака щаст..я у н..ого скоро/минуче.(3) І як справжній козак він знову готовий у не/скінчен..у дорогу здобувати щаст..я все/народне. (4) Це він козац..кий посланець мчить бистро/крилим птахом сповістити Арсенові що жит..я його дорога без/кінця. (5) Арсен мовчки пр..горнув Златку…
​

Ren484    1   23.03.2021 01:25    4