Колір слова А небо чисте, по-молодому усміхнене. Воно синіє так, наче там висіяно море волошок, і фіалок, і півників, і ще всячину квітів.
Мабуть, тому я вподобав дивитися на небо, бо з-поміж усіх кольорів найдужче люблю синій. Іноді все в цьому світі уявляється мені синім: тополі над дорогою; вози, запряжені кіньми;
дощі. Але чомусь не можу уявити, щоб молоко нашої корови
Лиски було синє. І чомусь так само сметана для мене бiлiє, і сир,і вареники із сиром. Якби стали іншими і не їв би!
А якого кольору слова? Тихесенько вимовляю слово «зелений»-постає переді мною все зелене, і я вже чомусь не сумніваюся, що й саме це слово зеленого кольору. Вимовляю слово «мама» — й уявляється мені її добра усмішка, каре, іскристе
мерехтіння в очах, ласкаве звучання голосу. Жоден колір,мабуть, не пов'язується з її образом, тільки здається, наче сяє чимось золотистим від очей, вишневим — од губ, яблуками від рук. За цим щемко постає слово «рідна», яке, здається, зовсім позбавлене кольору, а тільки дороге воно, ніжне, мов усі кольори, узяті разом.

vanaromanihinp077sx    3   28.02.2021 13:24    5