Кого з наших сучасників вважають моральним авторитетом нації? Чи має
така особа володіти даром слова? Чи сприяє розвиткові такого дару риторична
компетентність? Викладіть свої думки в короткому творі, написаному у формі
діалогу.
Дорогі старшокласники! Я хочу поділитися з вами думками, які допо могли мені досягнути деяких успіхів. Моя філософія життя завжди була
дуже Мале зроблене є завжди більше, ніж балаканина про найбільші подвиги».
Я народився в Україні і не відчуваю потреби вдавати, що я хтось інший.
У західній культурі найбільшою образою є назвати когось перевертнем. Якби я вдавав, що я англієць, росіянин чи поляк, то не шанував бисебе самого.
А якщо людина сама себе не шанує, то як може сподіватися, що її пошанує хтось інший? Кожен гарно усміхається, але вважає таку людину неповноцінною.
Життя навчило мене: найкраще бути самим собою. Я був, є і помру українцем.
Я завжди пильнував, щоб не принизити своєї гідності. Особливо важливо, щоб я як українець не принизив моїми діями гідності мого народу.
Я гордий зі свого походження і вірю в краще майбутнє України.
Я вважаю, що Україна — це велике дерево, яке живиться соками української землі, а розпускає гілки по всьому світу. Деякі нездорові гілки всохнуть.
Але корінь здоровий — гілки і галузки відростуть.
...Багато було тих, хто віддав своє життя і загинув за ідею України. Але є багато тих, хто живе і творить для тієї самої ідеї як в Україні, так і за її межами.
Якщо відновимо в собі правдиве почуття гордості — з того, що ми витримали й пережили,
то ніхто не зможе нам перешкодити стати рівними з іншими визнаними
народами світу. Ніхто не перешкодить нам почувати себе добрими для себе, нашого народу і світу.
...Головне в житті — не занепадати духом і вірити у кращий завтрашній день.