Хоробрий сміливець етот твір мені дуже потрібен

    В одному дворі жив маленький котик. Він дуже всього боявся. Проїде машина, а у котика серце у п'яти, вітер зашелестить в деревах, він знову починає труситися. З нього знущалися усі вуличні коти. " Який же я боягуз! " - думав котик і від цього йому ставало дуже сумно.
   Якось проходила дівчинка і побачила котика. Вона сплеснула руками і сказала:
" Який гарненький котик!"
 А котик здивувався :"Про кого це вона?"

     -Кицю, сиди тут, я зараз повернуся.-сказала дівчинка і кудись побігла.
    А котик і не думав нікуди йти.
    Скоро дівчинка повернулася,вона поставила перед котиком тарілку з молоком. Ще ніколи в житті котик не їв такої смакоти.Він з'їв усе молоко, а потім ще й облизав своїм рожевим язичком тарілку. Котик потерся об ноги дівчинки і сказав:
"Мур-р-р", що на кошачій мові було:" ". 
     С того дня кошеня та дівчинка стали друзями.
Щодня котик чекав дівчинку і вони разом гралися або сиділи на сонечку. 
    Якось до двору забігла велика собака. 
    "Р-Р-Р".-сказала собака,що на собачій мові означає:"Я дуже зла,стережіться мене!"і кинулася до дівчинки.  
"Ой, боюся!"-заплакала дівчинка.
   Котик злякався теж, але він не міг допустити, щоб якась собака образила його найкращого друга. 
 Він став між собакою та дівчинкою, прогнув спину, підняв хвоста і зашипів на собаку: "Ш-ш-ш!" Це означало: "Іди звідси, зла собака, ми тебе не боємося!"
Собака подумала здивовано: "Такий маленький, а такаий хоробрий!" На усяк випадок декілька разів гавкнула, а потім піджала хвоста і побігла геть.
    Дівчинка схопила котика на руки, притулила до себе:"Який ти сміливець, котику! Ти справжній тигр."
   Всі хто був на дворі зааплодували котику. І з того часу стали його звати Тигром.
  Коли батьки дівчинки дізналися про хоробрий вчинок котика, вони дозволили взяти його додому.  І став котик не вуличним котом, а домашнім улюбленцем всієї сім'ї, бо він був дуже лагідним та слухняним.

Мій котик справжній герой,
Тепер він завжди буде зі мной,
Має він догий хвостик і вушка
А на лапках у нього м'якенька подушка.
Язичком він вмивається,
І нікого вже не лякається.
Собаки його поважають,
Дружнім гавканням його зустрічають.