Есе на тему ось ми і закінчили 10 клас

Объяснение:

Мій дідусь Іван сидить на чолі великого овального столу у просторій

залі свого будинку. За цим столом щороку збирається його велика родина на

сімейні урочистості. Діти, онуки, правнуки… Всі ми вважаємо за велику честь

знаходитися в цьому домі за одним столом. Сьогодні діду виповнилося 85 років.

Він гарний: високий, ставний, з абсолютно сивою, але пишною шевелюрою,

яскравими синіми очима. Одягнений у модний джемпер та дорогі джинси, замість

краватки на ньому елегантна шийна хусточка, яка надає йому трохи легковажного,

богемного вигляду.

Мій дід – успішна людина. Все, що він має, заробив

своїми власними зусиллями, без участі «сильної волохатої руки». Він народився у

глухому далекому селі, де не було ні електрики, ні радіо, ні навіть книжок  – взагалі нічого. Батько загинув на війні,

коли хлопчикові  виповнилося шість років,

залишивши сиротами чотирьох дітей. Напевно, зайве буде розповідати, як важко

йому прийшлося у житті.

Та була в нього одна риса, яка й стала запорукою

його життєвого успіху: наполегливість у досягненні своєї мрії. А мріяв тільки

про одне – вивчитись. З свого Богом забутого села помандрував він до далекої

незнайомої Москви. І там якимось чудом вступив до інституту. Вчитися було

страшенно важко. Але здолав і науку. А потім почав працювати за фахом. Чесно

працював. Він каже, що це й виявилося найскладнішим – бути завжди чесним і

послідовним, ніколи не ставати на хибний шлях, приймати правильні рішення, не

шкодувати себе, віддаватися обраній справі. Ось тоді й почав приходити успіх.

Отже, якщо спитати мого діда, в чому він полягає,

той життєвий успіх, він вам скаже: працюй і не шукай легких шляхів. Все дуже

просто.