До ть
Схеми речень намалювати
1. І день іде, і ніч іде, і, голову схопивши в руки, дивуєшся, чому не йде Апостол правди і науки (Т. Шевченко).
2. З дерев нечутно, мов білі птахи, спурхували й сідали на намети
пухкі, легенькі кім’яхи снігу; крізь голе гілля трохи навкоси світило сонце; тут і там сяяли на стовбурах свіжі ніжно-жовті поцербини від осколків, і здавалося, що ті дерева-підранки потихеньку стогнуть, приголублені теплим у затишку промінням (Гр. Тютюнник).
3. Книги — морська глибина: хто в них пірне аж до дна, той, хоч і труду мав досить, дивнії перли виносить (І. Франко).
4. Здоровенна, наче винницький казан, голова його була закустрана цілим оберемком білого снігу, довга, як помело, борода виплетена з товстих віскряків криги; товсті настовбурчені брови густо покриті білим інеєм, і сірозелені очі, наче волосожари, виблискують холодним світом (Панас Мирний).