До іть, будь ласка, скласти письмовий твір-опис місцевості. ПОЛІСЬКЕ СЕЛО Я ніколи не бував у поліському селі Кринки, досі жалкую за цим. Сходив
я чимало доріг, об'їздив чимало країн, та якось не випадало мені зазирну-
ти в тихі місця, де минуло батькове дитинство. Але ніколи не бувши там,
бачу виразно, мов на старовинній гравюрі, заповітний куточок землі.
У цій картині панують світлі тони, ніжні тони бiленого поліського полот-
на. Спокійне світле небо, світлі з жовтим відтінком кучугури пісків. Лише
по горизонту темна зубриста стіна соснового бору.
Небо, ліс, піщана горбиста рівнина - це лише тло.
Потім бачу дорогу. Ну, а яка дорога в пісках? Порізана колесами, то
кривуляє між чахлими кущами сосняку, то повзе на горбик, то шкандибає
в долинку. Це навіть не дорога, а розтоптана канава, клята й переклята
всіма їздовими, і від того ще більше зморщена. Поруч неї, старої бабусі,
вистрибують онуки-стежки, вони мережать синючі плеса, викрутасами
обходять деревця і збігаються в одне річище біля трухлого від старості
обваленого місточка. За місточком починається село.
Поліське село. Ішли жінки з грибами. Пісок та болото, пісок та болото,
нарешті й суха місцина, тут, кому де заманулося, й присіли вони спочити,
обклавшись корзинами. Отаке село. Купками. Хата, а потім жовта зали-
сина, потім ще самотня хата. Кожен двір обнесено високою дерев'яною
огорожею. Тут усе з дуба, із сосни, з берези, з граба. Усе з лісу.
А земля тут яка! Той же пісок, трохи бурий від гною, без гною ніщо не
росте, навіть бур'ян.
За дворами й левадами — глевка низина. Корчі, мохові острівки, цілі
озера густої, як дьоготь, стоячої води, замулені річечки. Царство непро-
лазних поліських боліт.
Ніколи не був яу Кринках, але бачу село, бачу дідову хату. Вони по-
стають із запашних батькових оповідок.


sashocpinchuk    3   05.04.2021 09:28    0