Диктант(самодиктант) Зі страше(нн, н)ою швидкіс(ь)(тт)ю Марс набл(е,и)жався. Саме таке було почу(т,тт)я ракета стоїть на місці а заповітна кр(е,и)ваво /червона планета мчить мені на/зустріч(ь). Правда вона тепер була вже не /червона. У кругле віконце з прозорого кварцу я міг уже ясно бачити жовто/гарячі рівнини пустинь зелені плями росли(н,нн)ості і білу шапку снігів на полюсі.
Моя рука наче пр(е,и)к(и,е)піла до важелів к(и,е)рува(нн,н)я але очі жадібно вб(и,е)рали в себе поверхню Марса. Я вже бачив те що най/більше хв(и,е)лювало мене протягом ус(..,ь)ого мого жи(т,тт)я. Я бачив гл(е,и)бокі в(е,и)л(е,и)чезні прова(лл,л)я. Вони в усіх напрямках пер(и,е)різали планету. Ось ці ш(е,и)рокі тріщ(и,і)ни багато років тому вважали у /нас на (з,З)емлі за канали. Я бачив уже світлі плями озер бачив море...
Ракета сіла в море. Хвиля вдар(е,и)ла у віконця ілюмінаторів..
Та не /встигли буруни п(и,е)р(е,и)котитися через ракету як вона вже ле(х,г)ко й бл(е,и)скавично мчала поверхнею моря гострим носом ріжуч(и,і) хвилі. Швидкіс(ь)ть її змен(ь)шувалась дуже повільно і я пильнував щоб не/ наскочити на якийсь острівець чи скелю. В/одно/час я вперто але поступово сантиметр за сантиметром випускав щит Цера. На/решті чотири/кутний сталевий щит закрив у/весь ніс ракети. Ракета зуп(е,и)нилась! Вона тепер плавно хиталась на хвилях ця металева сигара між/зоряний корабель чудесний витвір техніки!