Диктант Чуже обличчя Жив собі один чоловік. Щодня прокидаючись, він ішов до кімнати, у якій було безліч масок. Вони висіли на стінах, лежали, розкидані, на дивані, на туалетному столику, на підлозі й
навіть на підвіконні. Маски були різні: глиняні,пластмасові,паперові, залізні й дерев'яні. Чоловік щоранку вибирав потрібний йому зліпок.
«Візьму оцю, — подумав, укотре простягаючи руки до глиняної личини,— вона найбільш правдива, бо
натуральна».Носив її цілий день, але глиняна маска була незручна, якась важка. Наступного ранку вибрав паперову— у ній чоловік
почувався найзручніше, тільки на дощі вона дуже швидко розмокла. Потім зупинився на пластмасовій. Ця була легка, майже
не відчутна на обличчі, і лише запах хімічної сполуки нагадував про себе,
Щоденні експерименти залишали негативні наслідки: синці,алергічні реакції, одні маски спадали, інші тиснули. Лицеві м'язи почали атрофуватися, і на душі було кепсько від того, що
він грав чужі ролі. Чоловік почав викидати по одному експонату зі своєї колекції – і з часом кімната спорожніла. Нарешті залишилася тільки та маска, у якій було найкомфортніше. І це
було його власне обличчя.

monika258    3   04.03.2021 22:37    1