Де знаходиться літописний Білгород? Західніше від Києва. Щоправда, на карті біля столиці немає міста з такою назвою. Натомість є село Білого- родка, розташоване на правому березі Ірпеня — високому, крутому, переріза- ному ярами. Мій брат Тарас, студент-історик, уже чекає на околиці села. Мрії все ж таки збуваються: ми вирушаємо в подорож у часі й просторі. Ідемо валами давнього міста. Вони величезні, мабуть, метрів шістдесят заввишки й такі широкі, що по верху їх ішла колись дорога. Наймогутніший і найкрутіший вал дитинця, зведений ще князем Володимиром уX ст., розта- шований із південної сторони. Скіс тут дуже крутий. З валів відкривається ве- лична панорама он та стара дорога на захід вела колись у Чехію, а он звідтіля, з півдня, приходили печеніги. Під стінами дитинця тече, як і в давнину, Ірпінь. Повільно простуємо вулицями сучасного села. Дорога, що піднімається зі сторони Боярки до центру, звернула в глибоку балку. Праворуч, за балкою, знову побачили поміж сільських будівель і городів давні посадські вали. Колись за цими земляними укріпленнями співіснували билинні герої та істо- ричні особи. Тарас показує мені місце, де знайдені руїни собору XII століття... А онде колодязі. Вони глибокі. Саме з ними пов'язана легенда про «білгородський кисіль», про що діз аємося з тексту на гранітній плиті, яка встановлена біля мосту через річку Ірпінь. ...Повертаючись пізно ввечері, я спіймала себе на думці — ми всі нащадки славних русичів, і це сприймаєш особливо гостро, коли опиняєшся в таких місцях, як сучасна Білогородка (За В. Грипасем та М. Опанасенко). СКЛАСТИ ПЛАН ТЕКСТУ !!