Діалог між двома драмгуртківцями, які діляться враженнями після свого виступу на шкільній сцені та обговорення виступу глядачами

От, павло, ми з тобою молодці! виступили як требе! краще за всіх.  - звісно, кращі. чи ти бачив, щоб хтось грав краще нас?   - ні.  - я теж. але головне те які відчуття я отримав. серце моє мліло коли виходив на публіку. яка ж велика зала. не помічав раніше йього. а тепер коли   - так, так у мене це саме. мені, навіть, страшно трохи було. а якби забув що! стидно було б потім євгенії олексіївні в очі дивитися.  - і з цим згоден. та таки впоралися ми з тобою.  - от у мене зараз відчуття немов щрсь таке велике здійснив.   - а в мене ніби я весь страх там залишив і чекає він мене там, та нічого все вже позаду.  - так. це точно.