Будь- ласка дуже потрібно. напишіть твір-опис "осінній букет квітів" використавши епітетиі порівняння.

Осінь дає нам не менше можливостей для складання букетів, ніж весна чи літо. Звичайно, вже немає багатьох квітів, не побачиш, наприклад, тюльпанів і нарцисів, але є красиві осіннє листя самих різних забарвлень, а також хризантеми, айстри, осінні левкої, нагідки, резеда, гладіолуси. З усіх перерахованих квітів я використовувала б для свого осіннього букета айстри за їх велика різноманітність кольорів — тут і білі, і жовті, і рожеві, і червоні, і кремові, і лілові, і навіть фіолетові. Та й суцвіття айстри дуже різноманітні: то плоскі, схожі на півонії, то сферичні або махрові, схожі на троянди або хризантеми. До речі, хризантеми — справжні осінні квіти, і вони особливо годяться для осінніх букетів: білі, червоні, рожеві, фіолетові кулі їх суцвіть виглядають в букеті особливо ефектно і барвисто.

Жоржини, айстри, а ще троянди з теплиці — ось квітки, які так приємно дарувати восени. Троянди — курортниці, цілий рік вони грітимуться в теплицях. А ось жоржини й айстри квітнуть недовго.

Жоржини й айстри я щиро полюбляла ще в першому класі. Букети саме з цих квітів ми дарували тоді випускни­кам. Я запам’ятала їхній несильний, але терпкий трав’­янистий запах, їхні цупкі стебла, темнуваті на зрізі. З та­ким букетом було жаль розставатися. Друга моя зустріч з осінніми квітами сталася трохи пізніше. На мій день на­родження я одержала чудові подарунки, про які щиро мрія­ла, а на додаток — букет айстр. Довго я милувалась отими квітами, а потім поставила їх у вазу. Увесь вечір я нишком позирала на стіл, де пили водичку й оглядали гостей мої айстрочки.

Коли бачиш останні квіти осені, згадуєш ніби зразу про все на світі: про те, що жоржини й айстри в’януть так само, як і тепличні троянди, про те, що навчальний рік тільки-но почався. А ще про те, що люди дещо нагадують осінні квітки.

У японців існує мистецтво складання композицій з квітів. Здається, мої улюблені квіти їм теж до смаку. Якби мені запропонували скласти квіткову композицію на осін­ню тему, я б зробила так. У темно-синю низеньку вазу поставила б одну жоржину й одну айстру, а між ними поклала б золотавий кленовий лист. А поруч — тендітну троянду як символ скороминущості прекрасного.