Батько пригорнув до себе своє щастя, немов захищаючи доньку
від тіней Минулого.
Подорожуючи не пускай коня галопом. Та то степ
бринить нагріваючись. Всупереч нашим
сумнівам майстер згодився піти до нас. Над
сріблом води лісової
знімаючись ЩИглик
Дзвенить. Колись він жав хліб рано встаючи
пізно лягаючи. Грає море хвилю підіймаючи
круту. Дерева Хиталися і від страху наїживши
віти ніби силкувались утекти.
S. 19. 14. Т. 8.​

mam1975    1   09.04.2021 21:25    1