Аналіз вірша построчно не тополю високую вітер нагинає, дівчинонька одинока долю зневажає. — бодай тобі, доле, у морі втопитись, що не даєш мені й досі ні з ким полюбитись. як дівчата цілуються, як їх обнімають, і що тойді їм діється, я й досі не знаю. і не знатиму. ой, мамо, страшно дівувати, увесь вік свій дівувати, ні з ким не кохатись.

zarrrubinka    2   25.04.2019 17:38    60