Актор у травні 1934 року київ відзначав сімдесятип’ятирічний ювілей панаса саксаганського. у душу усім присутнім назавжди запали прощальні слова актора, сповнені радістю і тихим смутком: -сьогодні згадав я один епізод із грецької історії. діти громадянина діодора на ігрищах посіли перші місця. посадили на свої могутні плечі старого батька і понесли майданом, а громадяни аплодували і кричали йому: «помри, діодоре, бо більшого щастя в житті ти не зазнаєш! » і діодор помер. подібне відбувається і зі мною. сьогодні і я талановитою театральною молоддю, вон бере доля зі мною у виставах. подумки я у далечінь, й там на обрії бачу вкриті запашними квітами зелені луки, там половіє жито і колоситися пшениця… і хоч не мені пройти першу ручку по цих ланах широкополих, не хочу я помирати. я дуже хочу жити і радіти разом з усіма вами… у цей вечір на сцені київського оперного театру ставили «наталку-полтавку». панас карпович виконував роль возного у першому акті, а іншому… в цій ролі вийшов на кін славетний амвросій бучма. треба було б бути панасом саксаганським, щоб отак – привселюдно і урочисто - передати естафету молодшому талановитому акторові. і треба було б бути амвросієм бучмою, щоб не побоятися вийти на майдані сцену после геніального артиста. різні ролі виконував бучма в театрі. це й роль пузиря в комедії «хазяїн», й миколи задорожного в «украденому щасті», й багато ролей сучасників. чимало ролей випало йому зіграти в кіно: роль тараса шевченка, роль матроса й роль шахтаря, роль солдата й роль партизана. праця актора на знімальному майданчику дуже не так на роботу театрального актора. у театрі роль виконується великими монолітними сценами, у кіно ж навіть маленьку роль розбивають на безліч кадрів. сьогодні знімуть один-два, завтра взагалі продовжать знімати «не проти того кінця», бо так зручніше чи дешевше. як ж акторові зберегти в собі відчуття ролі, пронести його через завісься фільм? бучма розповідав, що його виручала «музична пам’ять». уявивши собі внутрішній стан героя, перейнявшись його долею, актор пов’язував її із музикою бетховена, моцарта, шопена… перш ніж приступити до зйомок наступного епізоду, він пригадував музику, пов’язану в його пам’яті із кадром попереднім. так поновлювався душевний стан героя, ритм його долі. у фільмі олександра довженка «арсенал» бучма виконав роль отруєного газами німецького солдата. менше хвилини триває на екрані цей епізод. та якої вражаючої сили набула екранна мить, у якої вкладено майстерність двох таких велетнів, як бучма й довженка! за кілька секунд екранного години розгортається картина цілого людського життя. вже немолодий чоловік великі окулярах й із короткими вусиками «под кайзера» відчуває запах «звеселяючого» газу. на його обличчі – подив, який змінюється легким сміхом, що поступово переростає у нестримний конт вульсивний регіт. гвинтівка падає із рук, із нестямно закинутої голови злітає каска. сторопілий, солдатів бачить навколо трупи, бачить хмари газу, що його огортають. його безумний регіт – це трагічний сміх над власною долею, долею людини, якої ошукали і послали смерть… очі скляніють. але вони застигає відчай й жах. у долі амвросія бучми не було б ролей великих й ролей малих. були ролі, чудово виконані геніальним актором. (за ю. косачем; 485 ) написати докладний переказ, доповнивши його розповіддю про улюбленого драматичного актора (акторку) та роздумами щодо значення театру в житті народу. іть будь ласка написати твір переказ і доповнивши його розповідю

likamikanumberone    3   17.03.2019 22:19    32