50 прочитати. розташувати речення так, щоб вийшло зв’язне висловлювання. поділити на абзаци. на заході днів вона засяє нестерпучим блиском. молодість, як дивовижний рубін, мусить горіти на серці. і погасне. бо другої молодості немає у світі. життя є молодість, труд і любов. усе життя людина лише шліфує грані своєї молодості. у радісній знемозі він пахтить, як дорога. він є вірним другом. він не зраджує. труд, як материнська рука, веде нас по стежці. вона знає такі таємниці, що від них розривається серце, як стигла слива, надвоє. скільки людей співало їй! відчуваю її, як дорогу, теплу долоню на голові. вона перебирає моє волосся, лоскоче мене за вухом, ніби я якесь мале. любов. а вона, пишна, сходить, сонцем іде на небо, світить, б’є в очі, як у глибокий колодязь пустелі. і молодість дзвенить. вона — щось таке, що підносить людину вгору, і завмирає в неї дух (за ю. яновським).
Життя є молодість, труд і любов. Молодість, як дивовижний рубін, мусить горіти на серці. Усе життя людина лише шліфує грані своєї молодості. На заході днів вона засяє нестерпучим блиском. І погасне. Бо другої молодості немає у світі.
Труд, як материна рука, веде нас по стежці. Він є вірним другом. Він не зраджує. У радісній знемозі він пахтить, як дорога.
Любов. Відчуваю її, як дорогу, теплу долоню на голові. Вона перебирає моє волосся, лоскоче мене за вухом, ніби я якесь маля. Вона — щось таке, що підносить людину вгору, і завмирає в неї дух. Вона знає такі таємниці, що від них розривається серце, як стигла слива, надвоє. Скільки людей співало їй! А вона, пишна, сходить, сонцем іде на небо, світить, б’є в очі, як у глибокий колодязь пустелі. І молодість дзвенить.
(За Ю. Яновським)