1. Записати слово орфографічно, виділити орфограму (-ми). 2. Назвати орфограму (-ми), визначити її (їх) тип.
3. Пояснити написання.
4. З’ясувати принцип (-и) орфографії, на якому (-их) базується написання.
Виконати орфографічний аналіз тексту.
У хаті Кобилянських не прививался великий достаток: батько мав незначну платню, на яку прогодувати велику родину, п’ятеро малолітніх дітей, було досить важко. Щоправда, допомагала продуктами бабуся, але їх ненадовго вистачало. Кожного літа, щоб зменшувати видатки, дітей возили до неї в Димку. Особливу радість ці поїздки приносили Ользі. Все їй було тут дорогим і милим: широкі поля, ліси на пагорбах і сільські діти, з якими щодня гралася на толоці. Час від часу і сама мандрувала ген, на край поля, до невеликого гаю, де біг широкий ручай. Одного разу на півдорозі перервалися її мандри. Почула за собою хлопчачий крик і гикання. Ольга оглянулася і побачила молоденьке лоша, яке мчало через поле просто на неї, і хлопців, що підганяли його криками і свистом. Сонце йшло на спочинок, кидаючи ласкаве світло на долину і перетворивши лоша на золотаву блискавку, яка от-от мала спалити її. Лоша долетіло до Ольги і… зупинилось на мить. Одну-єдину мить! Але для дівчинки вистачило її, щоб зауважити, що це створіння – прекрасне! Викінчені лінії тулуба, нашорошені червонуватого кольору вушка, піднята напівзігнута в суглобі тоненька передня нога і це тремтіння на грані зупинки і бігу! Ольга завмерла, задерев’яніла від подиву, від світу, який відкрився на мить їй… Лоша кинулося в бік лісу і зникло за деревами. Хлопці вже не могли його наздогнати. Якась сила потягла Ольгу слідом за ним. Вона йшла лісом все далі і далі, аж раптом почула веселе жебоніння лісового потічка. Вона побачила лоша не зразу, кущі ліщини заважали, але воно ворухнулося, і перед її зором змигнув сонячний зайчик. Лоша пило воду. Час од часу воно піднімало голову, нашорошувало вуха, і тоді з його м’яких нервових губ зривалися перлини прозорої води. Якась гаряча, непоборима сила зірвала Ольгу з місця, кинула вперед. Мить – і вона міцно вхопилась за сяючу гривку… (В.Врублевська).