1. по вечері гості примощуються, де кому вигідніше, а господар виймає книжку, і починається лектура... 2. хо збирає всю свою потугу: проймаючим холодом віє борода його, чудодійна сила, мов хмари ті, насуває найстрашніші картини перед очі лектора, а лектор наче не помічає сього. 3. ураз хо помічає, що від погляду того діються з ним незвичайні речі: з бороди вже не віє проймаючий холод, вона тратить свою чудодійну силу, тіло його меншає, легшає, немов частина його парою взялася або порохом розсипалася. 4. хо підійшов до села, і перша хата, яка кинулася йому у вічі, була шпиталь, місце страждання і заразом боротьби з тим стражданням. 5. тихо було, мертво, але хо не помічав сього: він сидів замислившись. 6. то не віл був у ярмі, звичайний господарський віл, якого паша й спочинок могли зробити щасливим: ярмо було накладене на шию дикому турові, загнаному, знесиленому, але овіяному ще степовим вітром. 7. скрізь тепер весело, ясно, світ божий скидається на рай, а білява панночка із смутними очима сумує(із тв. м. коцюбинського).

vlodimirfrolov    3   22.04.2020 20:21    11