1 хотіла б я у за водою, немов Офелія, уквітчана, безумна, 2За мною всід плили б мої пісні хвилюючи, як та вода лагідна, все далі, далі... І вода помалу мене б у легкі хвилі загортала і колихала б, наче люба мрія. так тихо тихо... 4 Я ж, така безвладна, дала б себе нести і загортати, пливучки з тихим, ледве чутним співом, спускаючись в блакитну, ясну воду все глибше, глибше... 5 Потім би на хвилі зостався тільки відгук невиразний моїх пісень,мов спогад, що зникає, закутою балади з давніх часів... одиничний дєприслівник вжито у роченні?
дієприслівниковий зворот вжито у реченні?
дієприкметниковий жіночого роду в називному відмінку вжито в реченні?
одиничний дієприслівник, утворенний за до суфікса ючи вжито в реченні?
особове дієслово дійсного спсобу вжито в реченні?
однорідні обставини, виражені дієприслівниковими зворотами вжито в реченні?

Хотіла б я у за водою,

немов Офелія, уквітчана, безумна.

За мною вслід плили б мої пісні,

хвилюючи, як та вода лагідна,

все далі, далі…

І вода помалу

мене б у легкі хвилі загортала

І колихала б, наче люба мрія,

так тихо, тихо…

Я ж, така безвладна,

дала б себе нести і загортати,

пливучи з тихим, ледве чутним співом,

спускаючись в блакитну, ясну воду

все глибше, глибше…

Потім би на хвилі

зостався тільки відгук невиразний

моїх пісень, мов спогад, що зникає,

забутої балади з давніх часів, –

в ній щось було таке смутне, криваве,

та як згадати? Пісня та лунала

А потім зник би й відгук –

і на воді ще б колихались тільки

мої квітки, що не пішли зо мною

на дно ріки. Плили б вони,

аж поки в яку сагу спокійну не прибились

до білих водяних лілей, – там стали б.

Схилялися б над сонною водою

беріз плакучих нерухомі віти,

у тихий захист вітер би не віяв;

спускався б тільки з неба на лілеї

і на квітки, що я, безумна, рвала,

спокій, спокій…