Жили собі двоє сусідів: один бідняк, а другий багач, і жили вони як кіт із собакою. Багач усе намагався обдурити бідняка.
Раз прийшов бідняк до багача та й по клапоть землі, щоб посіяти там маїс*. Багач згадав, що є в нього клапоть сухої землі, на якій нічого не родить, навіть мурашки не плодяться.
Уклали угоду. Вдарили по руках.
Бідняк повернувся до своєї хатини, покликав дружину, і пішли вони глянути на ту землю. Як прийшли, то й знайшли гарбуза.
- Ой, жінко! В цьому гарбузі повно золотих монет! Ти тільки глянь!
- Золоті монети! – вигукнула жінка. – Оце пощастило!
- Ні, - сказав бідняк. – Я знайшов цей гарбуз на чужій землі, отже, він не мій. Я повинен оддати його власникові цієї землі.
Пішов він до багача і все йому розповів.
- О, це чудово! – вигукнув багач. – Наша угода розривається. Я не можу віддавати землю, на якій ростуть гарбузи із золотом.
Бідняк повернувся до своєї хатини, а багач побіг на поле, щоб забрати гарбуз. Але, прибігши, побачив: гарбуз повний ос, лютих та кусючих.
-Ага! – заволав багач. – Цей негідник надумав поглумитися з мене! Ну, хай начувається, я йому теж віддячу добрим жартом.
Поклав багач гарбуз із осами в мішок і пішов до бідняка.
-Гей, куме! Зачини двері й прочини віконце. Маю для тебе гарний подарунок.
Бідняк зачинив двері й прочинив віконце. А багач узяв та й укинув у віконце гарбуз із осами.
- Ось тобі, куме, гарбуз із золотом, який ти знайшов на моїй землі. Радій багатству!
І багач голосно зареготав. Але тільки-но гарбуз упав на долівку, як оси обернулись на золоті монети. Монети покотилися й задзвеніли. Почув багач із вулиці той дзенькіт і здогадався – щось тут не те.
- Куме, - каже, - відчини-но двері, я гляну, що то дзвенить.
Але бідняк відповів:
- Що ти, куме! Тебе ж оси покусають!.. Такі кляті, такі кляті!.. Тікай, куме!..
Так бідняк забагатів, а багач став посміховиськом

alikber2004    2   06.05.2020 15:58    0