З чим порівнює Є.Гуцало
героїв оповідання “Лось”
– братів.

Хлопчики якi врятували лося з ополонки обидва були плечисті, схожі один на одного як два грибка з широкими, добрими, м'якими особами.

Вони милувалися навколишнім пейзажем і їм подобалося те, що вони перед собою бачили, так як їхнi обличчя ставали ще м'якше.

Брати були небайдужі до чужої біди. Коли вони оглянули річку своїм поглядом і побачили потопаючого лося, відразу кинулися йому допомагати.

Старший відважний і розсудливий миттєво зміркував, що треба робити і став рубати лід, щоб прокласти прохід до берега. Коли лось вибрався з крижаного полону, діти дивилися на нього зачаровано, не вірячи, «що до врятуватися цьому великому звірові».

Коли я читала епізод, в якому хлопці визволили лося з крыжаного полону, я дуже хвилювалася за маленьких сміливців і в той же час захоплювалася їхньою мужністю.

Їх дядько Шпичак був кругленьким, в розтоптаних чоботях в яких тонув мало не по пояс. Стежив з-за дерев за хлопчиками, які рятували лося, і не допоміг. Байдуже ігав, а потім вистрілив в беззахисну тварину. Шпичак - боягуз, боїться відповідальності, думає, як замести сліди. Це злий чоловік, який нікого не любить, для нього нічого немає святого. Якби зникли такі люди, світ став би світлішим і набагато краще.

Мені сподобалась розповідь. Тому що неможливо залишитися байдужим до подій, описаних автором. Я сподіваюся, що він до нам виховати в собі дбайливе ставлення до природи.