Виписати цитати для характеристики образів Софійки , Вадима , Сашка

Сашко Фадійчук – один з головних героїв повісті Марини Павленко. Він колишній сусід Софійки. Цей хлопець, на відміну од Вадима, живе бідно і змушений підробляти роздрібною торгівлею. Хлопчик погано вчиться, бо вже змалечку має допомагати мамі прогодувати малих сестричок, яких дуже любить. Цей герой наділений високими моральними якостями.

Сашко – безкорисливий, завжди готовий прийти на до своїй подружці Софійці, виявляючи при цьому рішучість і безстрашність. Вадим називає його «бомжиком», але Сашкові щирість і відданість схиляють симпатії читачів на його бік. Сашко – позитивний персонаж, він любить Софійку, усіляко підтримує і допомагає в її пошуках. Сашко зневажає Вадима. Риси характеру Сашка: працьовитий, сумлінний, відповідальний У кінці повісті, будучи дорослим, Сашко став власником ресторану «Русалонька»

Зухвалий, зарозумілий Вадим – Софійчин однокласник. Його виховує бабуся, з якою хлопець поводиться нечемно. Попри матеріальне благополуччя (його батьки-заробітчани надсилають достатньо грошей), він відчуває самотність і безпорадність. Вадим не любить вчитися, школа для нього — розвага. Вадим зневажає Сашка, називає його «бомжиком». Він поводиться з усіма як крутій та нахаба, товаришує із правопорушниками та злочинцями. Він ще дитина, але вже має шкідливі звички – палить, краде. Софійка, побачивши невідомий їй до того бік життя хлопця, вирішила зарадити його біді. Але Вадим сприймає як належне намагання закоханої Русалоньки до йому зняти родове прокляття. Те, що він не здатен на щирі почуття, яскраво засвідчує подорож Софійки у майбутнє, куди її випадково переносить шафа на останніх сторінках твору. Він вдячний Софійці, але не за те, що вона позбавила його від родового прокляття, а за те, що тато купив йому мотоцикла.

Софійка мужньо витримала вливання тарілки супу... Витримала братикові рулади й енергійне стрибання ним по кімнаті. Витримала й роззявлену пащу підручника з математики..."

  "... задивилась на захід сонця і уявила: вони з Вадимом Кулаківським стоять у цкркві перед вівтарем, а на ній - коралі..."

  "Справжні принци мусять колись-таки надати перевагу тим, хто штурмує храми науки! На жаль, справжній принц уваги не звернув. Бо Софійку не викликали. Ні з ненависної математики, ні з улюбленої літератури..."