ВЕЧІР У СТЕПУ
Заходить ніч. У степу поволі темніє. Сонце давним-давно зайшло, і на-
віть смужечка вечорової зорі на заході вже зблякла, злиняла. Світ навколо
якийсь дивний, сірувато-фіалковий, однотонний і безтінявий... Ліворуч,
скільки й видно, аж до самого обрію, ще темний, старанно заскороджений,
засіяний соняшником, величезний лан. Праворуч смужечками жита, пше-
ниця незабаром уже в стрілку підуть. А поміж ними чорні стрічки заско-
родженої ріллі, далі темна улоговина* розлогої мілкої балки, а по ній
примарно-сріблясте хмаровиння розквітлих тернових кущів. А в тих
тёрнах або ж великий концерт, або ж окружне змагання, або ж і весілля
солов'їне. Висвистують, тьохкають, сміються й плачуть - кожен по-своєму
(За В. Козаченком).

Випишіть із тексту прислівники які пишемо разом або через дефіс​

sveta4841    2   27.02.2020 22:55    6