Василя Симоненка називають лицарем на білому коні, а Олге Ольжича - ліцарем духу. Чому саме такою характеристикою наділяють цього митця? Висловте свої міркування, опираючись на вивчені вірші (Господь багатий нас благословив; Захочеш - і будеш іте очень сильно нужно да

У наш час лицарем характеризують самовідданого і благородного захисника, виховану і чемну людину.

Симоненко любив український народ, у радянський час пробуджував його національну свідомість («Вибрати не можна тільки Батьківщину», «Україно! Доки жити буду, доти відкриватиму тебе»).

Олег Ольжич боровся за національну ідею та віршами закликав читачів ставати борцями, самопосвятити своє життя ідеї незалежності («Безсмертне – і величне, і ясне-бо», «Захочеш – і будеш», «Зрослась небезпека з відважним життям»).

«Сам автор — патріот, високоосвічена особистість, мужній та діяльний, котрий вірив у незбагненну силу, високі можливості українців у боротьбі за національне визволення й відродження української державності»

«Його лірика – це сповідь воїна, відкритого й чесного в бою, який чітко усвідомлює, що тільки ціною власного життя прокладається шлях до свободи, до виборення права бути органічним складником генетичної пам’яті народу»

«Його ліричний герой – це героїчний образ людини, наділені великою силою духу та мужністю»

Объяснение: