ОДІЙШЛИ МОЛОДІЇ ЛІТА…Одійшли молодії літа І в снопах золотії жита. Вже дозріла червона калина, Потяглися обози до млина. Ген, у вирій птахи відлітають, До весни милий край покидають. Скоро осінь барвисто-багряна, До отави торкнулась коса, Над рікою мандрують тумани, Діамантами сяє роса. Все, прощається літечко з нами, І зникає чарівна краса. Автор: Генріх Акулов
Неба світанкового палітра, На отавах – росяні разки… Серпень щоки притуля до літа, Вигріва на сонечку боки. Дихае спокійно річка просинню. Тиша у садах стоїть на чатах. Так повільно серпень йде до осені, Так не хоче з літом розлучатись. Відшуміли і громи, і зливи, Жнивних днів напруга нелегка. Літо моє, добре і щасливе, Не тікай од мене, не тікай!!
І в снопах золотії жита.
Вже дозріла червона калина,
Потяглися обози до млина.
Ген, у вирій птахи відлітають,
До весни милий край покидають.
Скоро осінь барвисто-багряна,
До отави торкнулась коса,
Над рікою мандрують тумани,
Діамантами сяє роса.
Все, прощається літечко з нами,
І зникає чарівна краса.
Автор: Генріх Акулов
На отавах – росяні разки…
Серпень щоки притуля до літа,
Вигріва на сонечку боки.
Дихае спокійно річка просинню.
Тиша у садах стоїть на чатах.
Так повільно серпень йде до осені,
Так не хоче з літом розлучатись.
Відшуміли і громи, і зливи,
Жнивних днів напруга нелегка.
Літо моє, добре і щасливе,
Не тікай од мене, не тікай!!