Твір за темою малишко і симоненко патріоти своєї землі.

Ось ми з вами і потрапили у світ Андрія Малишка, щоб ознайомитися з його творчістю і написати твір. Уже з дитинства Андрій Малишко відчував щиру любов до людини праці, рідного народу, до його пісні, до щедрої української природи. В цьому йому допомагала мати. Вона навчила малого Андрійка розуміти красу слова, пісні, природи, а насамперед – красу людської душі. Саме мати виховала у хлопця захоплення рідним словом і народною піснею. Ці джерела гартують і в подальшому поетичне натхнення Малишка. Поет зумів у почуттях свого ліричного героя поєднати любов до рідної домівки з любов’ю до великої Батьківщини. На які вірші А. Малишка треба орієнтуватися? Це поезії: «Батьківщині», «Учитель», «Урожай», «Балада про колосок», «Лист до гречки». Можна взяти вірші «Бусел» та цикл поезій «Україно моя». В однойменному вірші, який починається ліричним звертанням поета до Батьківщини, звучить синівська вдячність:Ти мене з дитинства підіймала. Хліб дала з піснями солов’я. Відвела доріг мені немало, Земле, зореиосице моя!
З перших же рядків ми бачимо нашу країну, котру поет ніжно називає «зореносицею». Це зовсім не означає, що у нас тоді були самі Герої Соціалістичної Праці та Герої Радянського Союзу, і всі вони на грудях носили свої Зірки. Хоча в той час в нашій країні дійсно було багато простих, нікому невідомих героїв, які працювали заради щастя рідної Батьківщини, а головне – вірили їй. Тому і народжувалися такі вірші. Багатство й свіжість художніх образів широкий погляд на минуле й сучасне рідної землі до поетові створити привабливий образ країни неспокійного щастя, невтомної праці, бурхливого розквіту.Поет відверто милується своїми героями: …смагляві хлопці йдуть полями – Трактористи й славні сіячі. Поетові слова, звернені до Вітчизни, звучать як присяга на вірність: Рідну, добру, у крові умиту, Я тебе нікому не віддам! Увесь вірш пройнятий світлим оптимістичним настроєм, патріотизмом: Тільки нам вже жити, не вмирати, Зерно сіять, зацвітати знов. Тільки щастя нам дано багате, То велике щастя наше – мати, Батьківщина – правда і любов!Батьківщина – це не тільки земля, на якій ми живемо. Це ще і люди, які її населяють. Тому треба звернутися до віршів про цих людей. Наприклад, вірш «Учитель». Він, звичайно, пов’язаний з віршем «Батьківщині». Тільки в останньому дається широка, узагальнююча картина Вітчизни, а в «Учителі» вона конкретизована, подана через призму спогадів учня про свого улюбленого вчителя. У центрі вірша – привабливий образ Трохима Івановича, вчителя, який виховав не одне покоління. Для нього характерна любов до людей, невсипуща працьовитість, прагнення виховати своїх учнів патріотами своєї Вітчизни:Трохим Іванович, звіряв писання, Знання Шевченка, множення таблицю, А за вікном підводилось світання, Нового світу блиску громовиці…