Твір-роздум про втрату людиною духовної гармонії та повернення її (на основі поезій п. тичини, м. рильського, є. плужника)

Все більшою цінністю в нашому світі стає душевна гармонія, рідко притаманна сучасній людині з його нескінченними стресами і неправильним життя. Кожен день, заганяючи себе в нетрі повсякденних справ, які, не встигнувши зважитися, накопичуються знову, ми поступово набуваємо багаж з численних страхів і тривог, і ґрунтовно втрачаємо шлях до самих себе - в ідеалі спокійним, впевненим і реалізованим в усіх галузях життя.

Втративши душевну гармонію, в людини опускаються руки, вона не помічає краси навколо її очі гаснуть і єдине про що вона мріє - це самотність. В душі не спокій, ніби ти не повноцінний, постійні стреси ще більше пригнічують тебе. Така дрібниця "гармонія", здавалось нічого особливого але без неї все життя ти перебуваєш в тривозі. Не дарма говорять гармонійне поєднання в мистецтві, дивишся на картину і розумієш що вона бездоганна, кольори доповнюють один одного.

Гармонія душі для кожного своя, для матері те що здорові її діти, для художника визнання його творчості, а комусь і достатньо подивитись телевізор. На мою думку ключовим фактором повернення душевної гармонії є кохання. Любов - це дуже велика сила. Находячи свою другу половинку людина розцвітає, в неї з'являться бажання жити. Відносини є самим головним у нашому житті, адже розуміння того що ти комусь потрібний, що хтось чекає на тебе з роботи, це найпрекрасніше відчуття. А взагалі ідеально це коли ти отримуєш задоволення від того чим ти займаєшся і від людей з якими ти спілкуєшся. Досягнувши цього в тебе буде душевна гармонія, адже твоє життя вдалось!