Цей вислів я розумію так: що в наш час багато людей не можуть розмовляти для них говорити це дуже потрібне та важке діло , але з незвичайних обставин вони не можуть це робити ,а ми звичайні люди на це не звертаємо уваги ,якби ми миттєво втратили мову це для нас було по-перше незвично по-друге депресивно , тому ми можемо вважати для себе що вимовляти слова це величезна розкіш.