Портретний нарис у публіцистичному стилі про подругу

У мене є одна хороша подруга. Звати її Юля. Ми однокласниці, дружимо з першого класу.

   Юля висока і струнка. Очі у неї великі, коричневого відтінку. Русяве волосся спадає на плечі. На мою думку, про неї можна сказати: «Справжня кароока красуня». 

   А ще вона розумна та багато знає. Вчиться на відмінно.  Кмітлива, має логічне мислення, тому їй легко вдається розв'язати будь-яку складну задачу на уроках математики.

   Подруга дуже акуратна. Одягається гарно та зі смаком. 

   Добра та відверта. Ділиться з усіма своєю радістю від спілкування зі своїм маленьким братиком.

   Приязна, з нею приємно і цікаво розмовляти. Ми часто спілкуємося на перервах. І можу сказати, що ніколи не чула від неї поганих слів. Завжди знаходимо спільну мову. Маємо однакові інтереси і намагаємось якнайкраще проводити час. 

   Щедрості Юлі немає меж. Вона не раз ділиться зі мною смаколиками.

   Про подругу можу сказати багато добрих слів, адже вона завжди готова зарадити у біді, прийти на до Саме про це я хочу детальніше розповісти. Усе показав прикрий випадок. На дворі було прохолодно і дощило. Усі щодуху на великій перерві мчали, щоб купити смачні булочки. Раптом я спіткнулась  і впала. Хоч і не дуже постраждала, було досить боляче та холодно. Дуже мене засмутило, що брудна вода забруднила мій новий одяг. Тут Юля не розгубилась. Миттю до підвестися. Ми спокійно пішли назад до школи. Усі перерви подруга пробула біля мене у теплому і затишному класі. Так вона залишилася голодною, бо заради мене забула про все. 

   Юля справді дбайлива та добра. Її вчинок дуже зворушливий. Ось це я і називаю справжньою дружбою. Адже на таку подругу завжди можна покластися у біді.