"патріотичні мотиви у усній народній творчості".дві сторінки. не важкий.

В історії українського народу є нетлінні імена тих, хто ціною власного життя обороняв від ворогів нашу святу землю. Це імена тих, хто поклав на вівтар майбутнього України свої життя.

У розбурханому морі історії часи козаччини, а саме роки турецько — татарських нападів на Україну, були одними з найкривавіших для нашого народу. Наші предки зазнали страшних страждань, тяжких втрат. Проливалася українська кров, знищувалося все святе в душах і серцях людей. Замислившись над цим, я мимоволі переконуюсь у тому, що стражденний народ прагнув знайти собі могутню зброю в боротьбі за національні інтереси, опору та порятунок, тобто героя, який був би втіленням тієї надзвичайної, непереможної сили, незламного духу та сміливості. Цим героєм став козак Морозенко.

Фізична та духовна міць козака оспівується народом у пісні «Ой, Морозе, Морозенку!» У серцях українців славний Морозенко, син свого народу, займає визначне місце.

Ой Морозе Морозенку, ти славний козаче,

За тобою, Морозенку, уся Україна плаче.

Із любов’ю у пісню люди вклали захоплення постаттю Морозенка. Найяскравіші якості цього образу, на мою думку, — сила, мужність і патріотизм. Він перетерпів жорстокі муки заради Батьківщини.

Ой вони ж його не стріляли не четвертували,

Тільки з нього молодого живцем серце та й виймали.

Славний козак уособив безмежне прагнення українців до волі, незалежний дух, козацьку непокору ворогу. У цьому, вважаю, у цій незламності полягає наша національна самобутність. Тому образ Морозенка — це втілення ідеалів патріотизму. Саме любов до рідного краю та до українського народу є провідним мотивом пісні. Він виразно й промовисто звучить у заключній частині твору: «Подивися, Морозенку, тай на свою Україну».

Переді мною постає картина тих часів: ріки сліз матерів, сини яких загинули в цій кривавій боротьбі, та немов темні фарби на полотні — розпач і страх… І через століття, вірю я, не зітруться з пам’яті народу імена наших прадідів-героїв, велич їхньої сміливості й непохитності, безмежна любов до рідної землі.