Не заладнавши справи із землею, Чіпка *

Відповідь:

З розпачу і безсилої люті Чіпка почав пиячити

Пояснення:

Поніс Чіпка у Піски задурманену голову, ще дужче помучене серце... Тепер уже не жевріла в душі надія, не піднімала вгору його духу, не гнала вперед, як у город. Одна неправда та втрата — втрата всього наймилішого, найлюбішого — пекла його серце...  

Поминув свою землю, навіть не глянув на неї... Далі та далі... Уже сонце зовсім сіло... Уже смеркло, як дійшов він до Пісок... З неба блищали ясні зорі; по селу то там, то там світилося в невеличкі віконця світло; а в Гальчинім шинку топилось у печі, — здавалось, горіла хата зсередини... Ось і його двір. Кругом тихо; у хаті темно, не світиться...

"Мабуть, мати спить, — подумав він. — Нехай же спить!.."

І повернув до шинку.

— Сип горілки, Галько! — гукнув на жидівку.