Не боюсь я ні бога, ні біса,
маю серця гіпо́теку чисту;
не боюся я й вовка із ліса.
хоч не маю стрілецького хисту.

не боюсь я царів-держилюдів,
хоч у них є салдати й гармати;
не боюсь я, людських пересу́дів,
що потраплять і душу порвати.

навіть гнів твій, дівчино-зірничко,
не лякав мене ні крихітки:
я люблю те румянеє личко
і розіскрені очі-красітки.

лиш коли на те личко чудове
ляже хмарою жалісна туга,
і болюще дрожання нервове
ті усточка сціпи́ть як шаруга,

і докір десь у горлі пропаде,
у знесиллі опустяться руки,
і благає підмоги, поради погляд розпуки,  — 

отоді моє серце стискає,
мов кліщами, холодна трівога:
біль німий мене більше лякає.
ніж всі громи й злих сил перемога.

паспорт вірша много ​

Meow444    3   10.12.2019 21:06    2