Над чим мене змусив задуматися твір лесі українки,,лісова пісня"

Драма-феєрія “Лісова пісня” - це надзвичайний твір, справжній шедевр української та світової літератури видатної української поетеси. Цей твір можна назвати винятковим, бо в ньому простежуєтеся багатство думки, поетичність образів і гармонійна єдність реальності і фантазії. В феєрії Леся Українка ставить та намагається вирішити вічні питання: життя і смерті, кохання та ненависті, вірності та зради, пошуку правди і справедливості. Поетеса навіки полюбила народні легенди пісні які записувала її мати. Леся збирала твори народної поезії, пам’ятала слова і мелодії багатьох пісень. З глибоких, яскравих вражень про рідний край, з джерел поліських повір’їв, легенд, звичаїв, пісень і народилась в 1911 році, в Кутаїсі, феєрія. Цей твір виношувався роками, а написаний був за два тижні. У цей твір поетеса вклала «цвіт душі» і вилила з свого серця «те, що не вмирає». «Лісова пісня » вражає нас красою мрії, глибиною думки, музикою мови. Вона відкриває нам чари Полісся у шумах і тінях лісових, у веселкових барвах квітів, у зітханні вітру, гомоні весняної ночі. Ніжна, задумлива краса, - от як характеризує поетеса природу. « Ярко – зелена драговина», тиховоде, вкрите ряскою та лататтям озеро, перший ряст, блакитні проліски, сон – трава. Білі, яро – зелені, блідо – блакитні барви – це кольори ранньої весни. Оживає природа, оживають лісові духи та істоти. У драмі виступають два світи: світ природи та її міфологічних істот і світ реальний, з постатями звичайних людей. Основний конфлікт підпорядкований головній ідеї боротьби за гармонійне вільне життя , за високу мрію, за красу і вірність боротьби проти буденщини сірості і банальности.