Кульмінація твору " місце для дракона".

І Лицар, заплющившись, навідліт рубає мечем у те око, в якому він, наче у дзеркалі та в цю мить надлітає джура і спис його з розгону впивається, мов жало оси, а голова Драконова сіпається. Дракон важко падає, голова його гупає об землю, і чи то почулося Лицарю, чи справді долинуло: “Дякую”.

на мою думце це зустріч дракона с Лавріном. Коли він жадав своеї смерті. И коли він нахилив голову, лицар не зрозумі чого він плаче. Він не зміг його вбити.