“Кому з персонажів належать слова?” із повісті Міхайла Стельмаха Гуси-лебеді летять “Сто друзів – це мало, один ворог – це

багато!”

“Святий дух з нами! І що це за хлопець!

Знову припав до чогось, наче замовлений..”

”Тепер головне – свіжа сорочка і чиста

совість”

”…скресне крига на ріках та озерах,

розмерзнеться сік у деревах, прокинеться грім

у хмарах, а сонце своїми ключами відімкне

землю”

5.”Знаєш, чому сойка ніяк не долетить до

вирію? Бо в неї в голові немає однієї клепки…”

”Сніг не сніг, вчитися треба. Підемо,

Михайле, до школи”

”Почекай пуцьвірінку! Дай подивлюся, що в

тебе за насіння! Нічого, лускати, натурально,

можна…”

”Хай тобі, дитино, завжди, завжди добре

буде поміж людьми”

”Може, щось таки буде, ви не дуже кріпко

журіться мною”

”Бо хто й пособить у світі бідному чоловіку,

хто дасть йому скибку хлібу чи ложку борщу..?”

”Хмари йдуть на нас, громи обвалюються

над нами, блискавки падають перед нами і за

нами, а ми собі оремо та оремо поле”

”Будеш іти межи люди і вибивати іскри…”

Відповідь:

“Сто друзів – це мало, один ворог – це  багато!”  - так сказав дідусь Михайлика про Юхрима Бабенка

“Святий дух з нами! І що це за хлопець!  Знову припав до чогось, наче замовлений..”  - так гримала мати на Михайлика, коли він, забувши про все на світі, припадав до книжки

”Тепер головне – свіжа сорочка і чиста  совість”  - так сказав батько Михайлика, коли він зажурився як без чобіт по снігу йти до школи

”…скресне крига на ріках та озерах,  розмерзнеться сік у деревах, прокинеться грім  у хмарах, а сонце своїми ключами відімкне  землю”  - так дідусь Михайлика казав, коли над хатою пролітали лебеді

 ”Знаєш, чому сойка ніяк не долетить до  вирію? Бо в неї в голові немає однієї клепки…”  - так казав друг Михайлика, сусідський хлопчина Петро Шевчик

”Сніг не сніг, вчитися треба. Підемо, Михайле, до школи”  - так сказав батько Михайлика, коли поніс його на руках до школи

”Почекай пуцьвірінку! Дай подивлюся, що в  тебе за насіння! Нічого, лускати, натурально,  можна…”  - так казав Юхрим Бабенко до Михайлика, коли той приніс йому за книжку насіння

”Хай тобі, дитино, завжди, завжди добре  буде поміж людьми”  - так казала жінка-жебрачка з Херсонщики, коли Михайлик віддав її хлопчику насіння

”Може, щось таки буде, ви не дуже кріпко  журіться мною”  - так казав Михайлик до своєї мами

”Бо хто й пособить у світі бідному чоловіку,  хто дасть йому скибку хлібу чи ложку борщу..?”  - так казала мати Михайлика, коли дізналася, що він дав хлопчику насіння

”Хмари йдуть на нас, громи обвалюються  над нами, блискавки падають перед нами і за  нами, а ми собі оремо та оремо поле”  - так героїчно батько Михайлика описував їхній день в полі, коли Михайлик чи не вперше став до плуга

”Будеш іти межи люди і вибивати іскри…”- так казав дідусь Михайлика, коли обіцяв віддати його до школи, купити йому сорочку і нові чобітки

Пояснення: