Характеристика Павлуса в творі "За Сестрою"​

Хоробрий поїхав за своєю сестрою сам

Вічливий бо вклонявся Давлет Гірею

Стртманий бо коли били то не плакав

Вірний бо не зрадив свою віру заради життя

Объяснение:

Вот

Відповідь:

якщо у вигляді характеристики образу, то

1. Місце героя серед інших персонажів. Павлусь Судак – головний герой оповідання Андрія Чайков-ського «За сестрою».  

2. Зовнішність і походження героя. Павлусь - звичайний підліток. Йому лише 15 років. Він із славного козацького роду Судаків. Дідусь Андрій з з дитинства привчав онука до лицарського ремесла: «вчив їздити на коні, кидати списом та арканом, стріляти з рушниці та з лука й орудувати шаблею» Старий козак розповідав онукові про Запоріжжя, про козаків, про їх звичаї та походи. «Від цих оповідань вироблялася в Павлуся козацька вдача».

3.  Внутрішній світ героя:

а) ставлення  до оточуючих  Павлусь добрий, щирий, вірний, люблячий. Він заради рідної сестри Ганусі ладен був іти світ за очі, в логово ворога. Його щира, весела вдача, кмітливий і допитливий розум подо-балися і козакам,  і навіть татарам.  

б) якості героя  Павлусь хоробрий, він не  побоявся один відправитись до Криму на  пошуки сестри; люблячий, наполегливий, розумний, «понятливий, і татари не могли надивуватись тому». А кмітливості Павлуся подивувався навіт ханський Девлет-ґірей Ібрагім. Саме завдяки своїй кмітливості Павлусь спромігся провести пошуки сестри силами самих татарів. Він не забуває зроблене йому добро, тому в якості нагороди за інформацію про сина Девлет-гірея попросив викупити з татарської неволі Остапа Швидкого. Про нього Павлусь сказав:.«…. Та він мені був рідним батьком, як я в неволю дістався. Він завивав мені рани, як мене били нагаями. Я поклявся віддячитись йому. Хочу йому свободу випросити».

в) мова героя, думки, мрії  «він мріяв усе про те, коли то й він підросте та стане славним козаком», коли він зрозумів, що його продали в рабство татарам, то подумав: "Може воно так ліпше, що я між татар попався. Вони мене завезуть у Крим, то може й сестру легше знайду". Павлуст вірний своєму народові, своїй вірі. На пропозицію татар прийняти їхню віру він відповів: «Ні, не прийму і моєї християнської не покину. Хоч і повішайте, то ні» .

Ставлення до героя. Автор ставиться до свого героя з щирою любовʼю і повагою. Під час читання твору поступово забуваєш, що головний герой всього-на-всього хлопʼя. Здається, прямо на очах він дорос-лішає, мужніє, мудрішає. А ще вчиться не лише козацької справи, але й загартовує в собі справжні людські якості: вміння любити, захищати того, хто слабший і вміння прощати.  Адже не даремно оповідання  закінчується  такими словами: «Він забув про всі злидні, про всю злість до татар. Простив їм усе відразу...»

Пояснення: