У творі є два провідних образа: маленька дівчинка та стройник
Дівчина була тонкою натурою (слухала спів дзвонів і плакала, часто гала за природою та насолоджувалась) і дуже сміливою (не боялася бурі, коня (що зірвався з прив’язі ), сором'язлива (при зустрічі зі стройником)
Коли виросла "стала лише половиною тим, чим обіцювала стати дитиною", була не постійна, так і не змогла знайти себе (було багато чоловіків, займалася то малярством, то писаниною), була розчарована в собі, бо так і не вчила ніколи музики ("чую музику — готова вмирати")
У творі є два провідних образа: маленька дівчинка та стройник
Дівчина була тонкою натурою (слухала спів дзвонів і плакала, часто гала за природою та насолоджувалась) і дуже сміливою (не боялася бурі, коня (що зірвався з прив’язі ), сором'язлива (при зустрічі зі стройником)
Коли виросла "стала лише половиною тим, чим обіцювала стати дитиною", була не постійна, так і не змогла знайти себе (було багато чоловіків, займалася то малярством, то писаниною), була розчарована в собі, бо так і не вчила ніколи музики ("чую музику — готова вмирати")
Стройник фортеп'ян-митець, був гарної вроди (його опис), лагідним, добрим (занепокоївся дівчинкою), уважний.