Есе на тему: Леся Українка дочка Прометея.

Дочка Прометея

Кожним словом, кожним променем думки, кожним болем своїм живе в душі нашого народу людина, що ім’я їй – Леся Українка. З не такої далекої минувшини, проте вже немовбито крізь серпанок легендарності проступає до нас образ поетеси, образ ніжний, чистий, священний. З тих далеких, трохи потьмянілих у віках часів крихкими уламками долинув навіть її голос, випадково збережений у пробному записі фонографа.

Своєю винятковістю і своєю звичайністю – усім вона дорога для нас. Хочеться підкреслили, що була вона просто людиною і, ведучи оту «тридцятилітню війну» з нападками важкої-преважкої хвороби, не мала якогось додаткового захисту проти болю.

А звідки ж все-таки той не зборений ніким дух, що в найтяжчих випробовуваннях долі не дав розчавити себе? Звідки ота сила, що піднесла цю слабосилу дівчину над своїм часом, над своєю похмурою епохою?

Звертаючись до образу Лесі Українки, до цього феномена стійкості, бачимо, якою силою може ставати в людині високість помислів, значність життєвого ідеалу, безмір любові до свого народу.

Усе її життя – це подвиг, у якому в єдине сплелося все: мужність, і мудрість, і мистецьке горіння, і глибина прозрінь