Будь-ласка, іть скласти план до твору антоніни литвин "цвіркун" ріс собі на світі хлопчик. і дуже люди того хлопця любили, бо умів він співати, як ніхто на світі. вечорами, після денної роботи, коли можна було трохи спочити, сходилися старі й малі послухати пісню. кожен, хто чув хоч раз той спів, ніби набирав у груди сили й снаги, ніби пив живу воду з цілющого джерела. співав хлопець про сонце, про квіти-трави, про землю. і кожна його пісня славила рідний край. ті пісні хлопчина складав сам. а коли в нього питали, як це йому вдається, відповідав, що все те — від квітів, дерев, води, птахів та звірів. якось прийшло в цей край лихо. про співучого хлопчика прочули злі вороги й вирішили викрасти його. темної ночі, коли він наслухав пісню місячного сяйва, щоби потім переспівати його людям, схопили вони його й понесли в свої землі. володар тої країни хотів мати співучого раба. та хлопець йому не співав. просили його — мовчав, били — мовчав. тільки одного разу, змучений вкрай, завів тужну-тужну пісню. від тої пісні німіли люди, а каміння плакало. була вона про розлуку з рідною стороною. злий володар наказав відвезти хлопчика в його землю і, якщо він там співатиме, убити. тільки-но ступив хлопчик на рідну землю, одразу в нього вирвалася пісня. котрийсь із ворогів замахнувся шаблюкою, щоб виконати наказ володаря, але шабля свиснула в повітрі, а хлопця не стало. лише в зеленій траві маленьке чорненьке створіння. і задерикувато заспівало. відтоді й повелися на нашій землі веселі цвіркуни. їхні пісні славлять рідну землю, звеселяють смутних. а хто понад усе любить батьківщину, той чує в пісні маленького цвіркуна слова про красу нашої землі.

СофияСтепанова    2   04.06.2019 13:20    1