Аналіз вірша! знаю — медом сонця, ой ладо, в твоїм древнім тілі — весна. о моя степова елладо, ти й тепер антично ясна. а між нами простір — гураганом. хоч вдихнуть, хоч узріть тебе де б… половецьким хижацьким ханом полонив тебе синій степ. десь там квітнеш вишневим цвітом, десь зітхаєш в веснянім часу, а мені ти — блакитним містом в золотім полудневім меду. а мені ти — фата-моргана на пісках емігрантських сахар — ти, красо землі несказанна, нам немудрим — даремний дар!

ома7    1   28.03.2019 15:10    26