Аналіз вірша "Не жалій мене", В. Коваленка _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _
Не жалій мене, чуєш, не треба,
співчувань я твоїх не хочу.
Різні ми, як земля і небо,
як зелені і карі очі.
Ми з тобою такі не схожі,
як долина й висока круча.
Я до тебе – світанням гожим,
ти до мене – дощем колючим.
Скільки весен в любов закута,
через грати жури й чекання,
Я вже вкотре тобою забута,
виглядаю твого кохання.
Зеленіють хустки на вербах.
Зеленіють мої надії…
Ти жалієш мене? Не треба!
Я забути тебе не вмію.​

Вишня007    3   21.01.2021 21:09    2