аналіз вірша І.Андрусяка "В брутально-білий часопростір": в брутально-білий часопростір весна пручається — і все дорога сполучає кості недоруйнованих осель і стеляться пробиті гнізда крикливими птахами крил що дочекатися над містом на нас повинен тільки пил за сонцем сховані квартали собак і мух собак і риб ми не розтанули ми стали зубато просуватись вглиб стійка відсутність божевілля місити глину по воді дорога сполучає тіло не залишаючи слідів

енот252    3   21.08.2020 13:45    2