Абуль-Фарадж називав притчі оповіданнями, які освіжають розум і видаляють з серця горе і печаль. Він писав: «Нехай вони служать утіхою для тих, хто страждає, цілющим бальзамом для тих, у кого розбите серце, путівником для тих, хто любить настанови, і найкращим другом для тих, хто цінує смішне». Як ти розумієш ці слова? Чи погоджуєшся з ними? Чому? Обсяг — до 250 слів.